Про УКРЛІТ.ORG

цап

ЦАП, а, ч. 1. Самець кози. Валя виганяє з двору вівці, між ними цап (Вас., III, 1960, 326); Від сусіди вийшов з двору Здоровенний сивий цап. Вийшов, звівся дибки вгору І зубами гілку хап! (С. Ол., Вибр., 1959, 159); *У порівн. Стриба, як цап на городі (Номис, 1864, № 12494); Чужі пішли, але з Бекіром трудна була рада: він уперся, як цап, і лишився на ніч (Коцюб., II, 1955, 155); Він, мов той цап, буцнув головою і кинувся вниз (Чаб., Балкан. весна, 1960, 24); // Самець дикої кози, сарни; козел. Дикий цап кричав десь в лісі жалібно, різко (Фр., III, 1950, 433); // перен., ірон. Про чоловіка з неприємним, фальшивим голосом; про бородатого або старого чоловіка.

&́9671; Борода́ ца́пом — борода, яка формою нагадує цапину. Сурмач на березі сидить, грає. Перед ним уже стоять, завмерши, четверо бородатих людей.. Бороди широкі й різноманітні: лопатою, цапом, бакенбардами, але бороди всі солідні й укохані (Ю. Янов., IV, 1959, 44); Ца́пом стриба́ти — високо й незграбно стрибати; стрибати як цап. А тим часом [чорт] скік к одвірку — Ну цапом стрибати! З прогонича зуздрів дірку — Та й шморгнув із хати (Г.-Арт., Байки.., 1958, 74); Як з ца́па во́вни з кого — чого — те саме, що Як з ца́па молока́ (див. молоко́). Із нього науки, як з цапа вовни (Фр., IV, 1950, 226); Як з ца́па молока́ див. молоко́.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 179.

Цап, па, м.

1) Козелъ. Ном. № 13428. Військового цапа за хвіст скубни, от тобі і рукавиця. Ном. № 959.

2) Родъ игры, чехарда. Грати в цапи.

3) Ца́па стати. Стать на дыбы. Ном. № 3393. Ум. Цапок, цапо́чок, ласк. Цапусенька. Ув. Цап’юга. А кізонька в ополонку, а цапочок за головку. Грин. ІІІ. 553.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 422.

цап (зменшено-пестливі — ца́пик, цапо́к, цапо́чок) —

1) самець кози; у фольклорі — об’єкт жартівливих або й іронічних характеристик, передусім марності сподівань або дурості («І цап своєму хвосту рад», «Не буде з цапа вовни», «Послухав цапа — і сам у барани попав»); про впертого говорять, що він «цапа (цапки) стає (скакає)»; об’єкт порівняння («Як з цапа молока», «Борода, як у цапа»); прикметник ца́повий — у сполученнях — пропа́в ні за ца́пову ду́шу — ні за що втратив усе, пропав; ца́пова борода́ — обрядовий незжатий пучок колосків у кінці ниви при завершенні жнив (див. ще Спа́сова борода́); за народним повір’ям, при конях у стайні добре тримати цапа, — «він боронить їх від домовика». Стриба, як цап на городі (М. Номис); Він такий, що від цапа молока випросить (приказка — про дуже настирливого); див. ще козе́л2;

2) рід народної гри на зразок чехарди (див.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 628.

вгору