СТОРЧОВИ́Й, а́, е́. Який має напрям вертикалі; вертикальний, прямовисний. Біля сторчової шахти пробивано новий хідник (Гр., І, 1963, 367); [Левко:] Найкращий плужок був би отой, що я ухвалив, з сторчовим лемешем (Кроп., III, 1959, 223); // Який має вертикальне положення; стоячий. Костецький.. сидів біля свого бліндажа на сторчовій колоді, на якій Ваня звичайно колов дрова (Перв., Дикий мед, 1963, 226); Сторчовий комір.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 739.

Сторчовий, а, е.

1) Отвѣсно стоящій, перпендикулярный, стоящій ребромъ, стоячій. Сторчова скиба на нашій землі при оранці краще ніж лежача, бо земля дуже пириївата. Херс. г. Сторчовий комір.

2) Сторчова хата. Хата, выстроенная изъ поставленныхъ стоймя бревенъ. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 211.