ДРА́ЧКА, и, ж. 1. розм. Місце, де оббирають кого-небудь; форма оббирання, здирства. Другі зовсім не бачили ніякої користі з земства і казали: — Ще одна драчка, а для уряду обуза (Мирний, III, 1954, 375).

2. розм. Збройна сутичка між ким-небудь; бій. За ту бражку Зчинили козаки з ляхами велику драчку (Укр.. думи.., 1955, 101).

3. діал. Просорушка. Готові коржі [спресованої суміші селітри, вугільного порошку, сірки] розтирають [козаки] драчкою в суміжній кімнаті на зерна (Тулуб, Людолови, II, 1957, 427).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 410.

Дра́чка, ки, ж.

1) Лѣсопильный заводъ. (Примѣръ См. при словѣ драч 2).

2) Доска. дра́чку рі́зати. Пилять доски. Волын. г.

3) Плотн. инструменты ресмусъ.

4) Расположеніе къ ссорѣ. Оттак і посердились, неначе хто між їми драчку вкинув. Кіевск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 441.